Керівництво Мінекології має піти у відставку
Наприкінці серпня міністр екології опублікував перелік пріоритетних завдань до кінця 2021 року. У ньому понад 30 позицій: створення нової версії законопроекту про промислове забруднення в план дій зі збереження бурого ведмедя. Враховуючи провал у всіх напрямках за минулі вісім місяців, малоймовірно, що за чотири місяці команда нинішнього міністра може домогтися необхідного прогресу в реалізації національного екологічного порядку денного.
В Україні залишається невирішеною велика кількість екологічних проблем: масштабна вирубка лісів, забруднення води, виснаження родючих ґрунтів, посухи в південних регіонах, що ростуть рік у рік, десятки тисяч сміттєвих полігонів, які посіли вже 4% території країни. А також екомодернізація промисловості, яка з вини Мінекології завмерла на місці. Немає ключових рішень, немає виразних джерел фінансування, немає розуміння та політичної підтримки з боку парламенту.
У Європейському Союзі загальний бюджет екологічних відомств становить близько 2% ВВП. Тобто, щорічно країни ЄС разом витрачають на екологію близько 100 млрд. євро. Причому кожен екологічний норматив і кожний рядок у бюджеті підкріплено відповідним джерелом фінансування. В Україні через пасивну позицію Мінекології на вирішення екологічних проблем у бюджеті закладено всього 0,3% ВВП, а профільне міністерство вперто уникає конкретики про джерела фінансування у власних ініціативах.
Так було з провальним законопроектом №4167 про промзабруднення, яким компанії зобов’язувалися виконати екомодернізацію за 4-6 років замість 17-20, як це відбувалося в ЄС. При цьому Мінекології передбачило у з/п нульову фінансову участь держави. У Євросоюзі до 2021 року на екомодернізацію було витрачено 450 млрд. євро, і ще 800 млрд. євро заплановано витратити до 2030 року. Різниця у підходах очевидна. Добре, що у парламенті знайшлося достатньо конструктивних та розумних сил, щоб відправити законодавчу фантастику авторства Мінекології у небуття. Щоправда, у Раді залишилася ще одна одіозна зарплатня – №3091 про екоконтроль. Якщо до другого читання до нього не внесуть зміни, що підсилюють відповідальність органів контролю, то екоінспекція перетвориться на корупційну годівницю 80-го рівня.
Бізнес та експерти вже давно не розуміють, звідки черпають свої ідеї міністр екології та його команда. Вони точно не відповідають європейській практиці, букві та духу Угоди про асоціацію України та ЄС. На мою думку, час експериментів минув, кредит довіри вичерпано. Міністр має піти у відставку. На його місце має бути призначений політик, здатний актуалізувати та реалізувати екологічний порядок денний.
Муса Магомедов, народний депутат України
