За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування голод 1932-1933 років став найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення населення України.
“Тисяча дев’ятсот тридцять третього” М.Дмитренко. Фото: holodomormuseum
Голодомор в Україні 1932-1933 років: історія, причини та наслідки
Другий за хронологією Голодомор стався через 11 років після 1921 року. Він виявився найтрагічнішим і перевершив усі Голодомори в Україні у ХХ столітті.
Липень 1932 року — на конференції ЦК КП(б)В у Харкові було визначено та затверджено московським центром розміри хлібопоставок з урожаю 1932 р. у розмірі 356 млн пудів.
З червня до жовтня 1932-го з колгоспів та одноосібників вдалося зібрати лише 136 млн пудів хліба.
Станом на 5 жовтня того ж року з 23 270 колгоспів виконали план лише 1 403 колгоспи.
З мізерного збирання зернових у 1932 році в Україні було вилучено 52%, внаслідок чого виникла криза сільськогосподарського виробництва. “Боротьба за хліб”яку ініціювали В. Молотов та Сталін, перетворилася на війну проти селян.
Жовтневий візит Молотова в Україні виявився переломним. Він вимагає від партійних організацій активної “боротьби за хліб”, а от колгоспників – “виконання своїх першочергових зобов’язань перед пролетарською державою”.
9 листопада 1932 р. Нарком’юст УРСР та Генеральна прокуратура направили вказівки місцевим судовим органам, щоб вони забезпечували стягнення хліба з селян.
11 листопада 1932 року Раднарком УРСР видав інструкцію “Про організацію хлібозаготівель у одноосібному секторі”. Згідно з цим документом дозволялося застосовувати репресії, що творять свавілля та знущання з селян, які не “виконують своїх зобов’язань”.
18 листопада 1932 року ЦК КП(б)У ухвалив постанову “Про заходи щодо посилення хлібозаготівель”, положення якої виходять за межі політичного рішення.
“Той, що біжить” К. Малевич. Фото: holodomormuseum
Партійна постанова зобов’язувала радянські органи влади:
-
негайно заборонити будь-які витрати всіх натуральних фондів, створених у колгоспах;
-
повністю припинити видачу будь-яких натуральних авансів у всіх колгоспах, які незадовільно виконують план хлібозаготівель;
-
у колгоспах, які виконували план хлібозаготівлі, влаштовувати публічний обмолот зернових з присадибної ділянки колгоспника, вважаючи її як видачу на трудодні;
-
занесення колгоспів на “чорну дошку”.
Колгоспи та села, занесені на “чорні дошки”, оточувалися загонами міліції та радянських спецслужб. Звідти вивозили усі запаси їжі. Заборонялася торгівля та імпорт будь-яких продуктів. Було забезпечено повну ізоляцію голодуючих. Згодом майже все сільське населення України було приречено на “чорні дошки”: колгоспи 82-х районів України відчули на собі їхню руйнівну дію, 22,4 мільйона людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору.
20 листопада 1932 року Раднарком УРСР, виконуючи партійне рішення, ухвалив постанову “Про заходи щодо посилення хлібозаготівель”. Для завершення хлібозаготівель почали застосовувати так звані загороджувальні загони навколо українських сіл та на залізницях.
протягом січня-липня 1933 року територією Голодомору стали всі області УРСР та райони Молдавської АРСР.
Спалах людожерства в Україні весну – літо 1933 року. Поїдання людей було зафіксовано у всіх областях УРСР. Голодний психоз та тривале недоїдання викликали мутацію моралі. Селяни-канібали втратили людське обличчя.
Загалом, під час Голодомору 1932-1933 років в Україні померло. 3,5 до 5 млн людина.
Причини голодомору в Україні
“Голодомор був штучно організований владою – Голодомор став наслідком неврожаю. Та й самого Голодомору не було, адже населення України невпинно росло!”
Так говорить про Голодомор-геноцид 1932-1933 років сучасна російська пропаганда. Радянська влада взагалі ігнорувала саме поняття. “Тимчасові продовольчі труднощі”, боротьба з “кулаками”, “буржуазними націоналістами” та “ворогами народу” – такі були основні гасла в СРСР протягом усього існування Радянської держави.
Але Голодомор в Україні 1932-1933 років не був випадковим явищем природного чи соціального походження. СРСР відчайдушно потребувала коштів, у світі панувала Велика депресія, гроші були ненадійним гарантом, друга справа – золото і хліб. Житницею Європи була Україна, яка чинила найбільше серед радянських республік опір більшовицькій політиці колективізації. В Україні на початок 30-х років сталося понад 4 тисячі. масових протестів за участю близько 1,2 мільйона людей. З колгоспів вийшло 41 200 селянських господарств, близько 500 сільських рад відмовлялися приймати нереальні плани хлібозаготівель.
Сталін боявся втратити Україну як ресурс, без якого побудова потужної індустріальної імперії, здатної завоювати світ, залишалася б лише мрією.
Тому план хлібозаготівлі вирішував одразу дві проблеми — зібрати якнайбільше зерна для продажу в обмін на будівництво заводів та придушити надто волелюбних українців.
Зробивши територію масового голоду, режим перекрив усі шляхи порятунку. Ще однією складовою геноциду було свідоме блокування інформації про голод. У січні 1933 року російською владою було зроблено заяву про відсутність голоду країни. Сталінський режим відмовився від зовнішньої допомоги.
Наслідки голодомору в Україні
Голодомор в Україні став соціально-гуманітарною катастрофою глобального масштабу
Окрім фізичного вбивства мільйонів людей було зруйновано традиційний український спосіб життя, повністю змінено звичний порядок господарювання на селі. На десятки років українські селяни були зведені у становище безправних колгоспників, позбавлених паспортів та пенсій.
Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, порушив генетичний фонд народу, призвів до морально-психологічних змін у свідомості українців.
“Рік 1933” В. Цимбал. Фото: РБК
Психологічними наслідками Голодомору стали почуття провини та сорому. Люди відчували провину за те, що не змогли врятувати рідних, сором за аморальні поступки, які відбувалися для виживання. Боялися згадувати жахіття, свідками яких стали. Боялися не тільки тому, що чекало на покарання. Їм боляче було згадувати себе інших, тих, якими вони були до 1932 року. Боляче було думати, хоч би якими вони стали, якби не Голодомор, який назавжди поламав їхнє життя і залишив можливості бути собою.
Голодомор в Україні: факти та історії
-
Пік Голодомору припав на весну 1933 року. В Україні від голоду щохвилини помирало 17 людей, 1400 — щогодини, понад 30 тисяч щодня.
-
Українці віком від 6 місяців до 17 років складали близько половини всіх жертв Голодомору.
-
1933 року середня тривалість життя українців становила 7,3 року у чоловіків та 10,9 років у жінок. За історію людства подібних показників ніде був зафіксовано.
-
Подвійне слов’янське іменник goldomor складено з частин gold і mor, має значення “мор, викликаний голодом, страждання від голоду, голодування”. Вперше термін Голодомор згадується 17 серпня 1933 р. у чеському журналі “Večernık PL”, який розмістив інформацію “Hladomor v SSSR”.
-
Термін “геноцид” ввів у 1944 році вчений єврейського походження Рафаель Лемкін. 1953 року Рафаель Лемкін виступив із доповіддю “Радянський геноцид в Україні” перед тритисячною аудиторією, що зібралася в Манхеттен-центрі в Нью-Йорку на честь 20-ї річниці Великого Голоду 1932-1933 років. У 2015 році в Російській Федерації внесли праці Рафаеля Лемкіна про радянський геноцид в Україні до “федерального списку екстремістських матеріалів”.
-
17 грудня 1933 року стався напад комуністів на п’ятитисячний марш українців у Чикаго, які підтримали Комітет допомоги голодуючим України та звинуватили Радянську Росію у цілеспрямованому знищенні українців. 20 людей потрапили до лікарні після зіткнення, в якому застосовувалися всі можливі види зброї, включаючи цеглу, яку кидали з будівлі наземної станції метро у натовп.
-
Казимир Малевич був одним із українських художників, які зняли Голодомор 1932-1933 років в Україні — малюнок олівцем, відомий під назвою “Де серп і молот, там смерть і голод”. “Малевич був єдиним художником, який показав трагічне становище українських селян під час злочинної примусової колективізації”, – стверджував французький історик мистецтва, автор кількох монографій про Малевича Жан-Клода Маркада.
За матеріалами: ТСН
