Газовий удар. Скільки українських заводів зупиниться на весну
Але зараз подібна криза приходить до України. Щоправда, зі своїми особливостями — у нас електроенергії для споживачів наразі вистачає, але промислові підприємства починають зупинятися через високі ціни на природний газ. Як виявилося, багато українських споживачів газу не пов’язані з постачальниками блакитного палива довгостроковими контрактами. Як результат, їм тепер доводиться купувати ресурс за біржовими цінами, що сягають 1100 євро за 1 тис. куб. м.
Крик душі
Голова ради Федерації роботодавців України (ФРУ) Дмитро Олійник на своїй сторінці у Facebook опублікував справжній крик душі – передчуття наближення аварії для української промисловості. «Україна стоїть на порозі кризи, якої не знала за всю новітню історію… Якщо рахувати віртуальні транзити, податки та маржу трейдерів, у промислового споживача ціна газу сягатиме 39 тис. грн. за 1 тис. куб. м, – пише він. – Світ страхує себе від вагань [ціни на газ] довгостроковими контрактами, а на біржовому ринку тільки докуповує обсяги, що бракують. Кожна країна тримає ціну на газ у таємниці. Але всі борються за низькі та стабільні ціни, бо це є конкурентоспроможність економіки».
Далі глава ФРУ вказує, що ціна на жовтневий газ у різних країнах та для різних споживачів коливалася від 300 до 700 євро. А в Україні вже 1100 євро. І робить логічний висновок: за таких умов неможливо побудувати конкурентоспроможну економіку та бути успішними експортерами.
І це справді так: багато сусідів України, які часто виробляють аналогічну продукцію (наприклад, азотні добрива), отримують газ за фіксованими низькими цінами. Приміром, Білорусь купує в Росії газ $128,5 за 1 тис. куб. м — і хоча самим білоруським підприємствам він коштує приблизно $170 за тисячу кубів, все одно виходить неймовірна конкурентна перевага.
Приблизно та сама ситуація в Туреччині, де про фіксовані ціни на газ піклується уряд. Що тут говорити про РФ, підприємства якої купують газ у середньому по $50…
Дмитро Олійник нагадує: енергоносії, включаючи газ, лежать у структурі собівартості кожного товару. У структурі ціни азотних добрив газ – до 70%, у хлібі менше, але також чимало. Переробна промисловість – це мультиплікатор робочих місць та податків, але за нинішніх неадекватних цін на газ першою «ляже» саме вона.
Це означатиме втрату майже всього експорту, крім сировинного. Продати на внутрішньому ринку продукцію, що різко подорожчала, також не вдасться. Це означатиме, що заводи зупиняться – їхня робота за такого дорогого газу стане нерентабельною. Люди залишаться на вулиці без роботи, переробний бізнес не зможе сплачувати податки. Доходи бюджету впадуть, натомість витрати злетять… Це якраз і є економічний мультиплікатор, тільки тепер він працює у зворотний бік — не зростання, а падіння економіки.
«Питання банкрутств – питання часу. Це я і про бізнес, і державу. Щоб стати сильнішим, потрібно розуміти глибину проблеми та чіткий план дій, скоординованих дій із промисловими споживачами газу, електроенергії, пише Дмитро Олійник. — Мінімум на 1 квітня 2022 року це швидкі антикризові дії. І трирічний план, що включає два паралельні процеси: тотальне енергозбереження та швидке нарощування видобутку газу та приведення до свідомості енергоринку».
Промисловість перед проблем
Структура кінцевого споживання природного газу в Україні, за даними за 2019 р. (свіжіших даних немає): побутовий сектор – 51%, промисловість – 20%, трубопровідний транспорт – 11%, решта – 18%. У промисловості найбільшими споживачами газу є чорна металургія (52%), виробництво будматеріалів (15%), гірничодобувна (10%), хімічна (7%), харчова промисловість (6%), кольорова металургія (5%), машинобудування (4%) ). ).
Та українська промисловість, яка зав’язана на газ, вже сьогодні зазнає збитків. (Хіба що оцінювати їх обсяг поки що зарано.) А конкуренти задоволені. Наприклад, білоруське підприємство «Гродно Азот» — головний регіональний конкурент українських заводів із виробництва азотних добрив та промислового аміаку — вже налаштовується на надприбутки та готується обходити економічні санкції через використання криптовалюти.
«Стрімке зростання цін на природний газ уже змусило зупинити роботу багатьох підприємств на Заході. І це при тому, що традиційне енергоспоживання в Європі контрактується на великі терміни: від року до декількох років, що дозволяє закуповувати енергоресурси за цінами суттєво нижчими за роздрібні, — сказав у коментарі „ДС“ СЕО Групи Tolk Володимир Крупко. — досі однією з основ експорту та валютних надходжень України була продукція чорної металургії, важкої та хімічної промисловості. Зараз ця енергоємна продукція стає неконкурентоспроможною не лише на зовнішньому, а й на внутрішньому ринку, що за найгіршого сценарію означатиме зупинку та руйнування цілих галузей, закриття виробництв та звільнення тисяч працівників».
Стратегічно, звісно, нинішня газова криза підштовхне українську промисловість до децентралізації енергопостачання та підвищення своєї автономності. Тобто підприємства ще швидше обростатимуть власними сонячними панелями, вітряками, міні-ГЕС та біогазовими станціями. Але у найближчій перспективі це дуже сильний удар по абсолютно здоровій ідеї «давайте не експортувати сировину, а переробляти її в Україну та експортувати готовий продукт із високою доданою вартістю». Яка тут переробка, якщо всю її додану вартість заздалегідь «з’їла» ціна на газ, що підскочив?
Головотяпство зі зломом
Виникає логічне питання: чому в Україні виникла така ситуація, що європейські підприємства укладали довгострокові контракти на постачання газу, а наші ні?
«Частина підприємств уклала довгострокові контракти — це ті, хто мав гроші, хто працює стабільно. Наприклад, окремі аграрні холдинги — великі споживачі газу переважно закуповують газ перед початком сезону високих цін, — сказав у коментарі директор компанії ExPro Gas&Oil Геннадій Кобаль. — Причина нинішніх проблем — тривалий період зростання цін на газ. Раніше було просто. У кого були гроші, ті влітку купували газ, а взимку продавали, а зараз у нас ціни на газ почали зростати ще рік тому, і це зростання продовжується. Ніхто не був готовий до цього. Тому, мабуть, і не зробили запасів: думали, що влітку буде дешевшим. У зимовий період використали цей газ, а влітку думали закупитись. Але влітку знову почалося зростання, і зараз газ став ще дорожчим».
За словами експерта, не можна сказати, що, скажімо, європейці були готові до зростання цін. Хімічні концерни BASF, виробники добрив, вже місяць стоять, щойно зросла ціна на біржах. Те саме стосується і Китаю. Він також виявився не готовим до зростання споживання та цін одночасно.
«Європейці теж не готові до цього. До того ж далеко не весь газ вони купують за довгостроковими контрактами, — каже директор ExPro Gas&Oil. — Зараз там фактично єдина категорія, яка споживає газ і може платити за нинішніми цінами, — це електрогенеруючі компанії в Європі. А в нас взагалі, щоб ви розуміли, зараз газ на генерацію електроенергії не йдеться».
На думку Геннадія Кобаля, високі ціни на газ ще продовжаться досить довгий час, можливо, навіть до весни. Тобто весь зимовий сезон буде великим попитом на газ, бо в Європі, як і раніше, стоять порожні сховища. До того ж є ажіотажний попит з боку Азії, яка претендує на більшу частину ЗПГ, що виробляється у світі.
Виходить, картина не така однозначна, як описав Дмитро Олійник. Виграли європейські виробники (хоча далеко не всі), хто мав довгострокові контракти, а українські — здебільшого сподівалися закупитись влітку — і не розрахували ризики… Те, що в майбутньому потрібно диверсифікувати постачання, підвищувати енергоефективність та закуповуватися газом наперед — уже зрозуміло, проте Найближчим часом залишається лише стежити, наскільки газовий удар по промисловості позначиться на працівниках і цінах.
За матеріалами: ДС
