G20 задала тон кліматичному саміту у Глазго.

У Глазго стартувала кліматична конференція ООН з клімату. Напередодні цього саміту можна було почути різні оцінки. Одні експерти вважають, що вони будуть доленосними для планети, інші скептично оцінюють перспективи провідних країн світу та домовляться щодо найбільш актуальних проблем, що стосуються зміни клімату. Причому скептицизм має реальний ґрунт.

Нагадаємо, що у липні 2021 року міністри країн G20 не змогли домовитися про те, щоб не допустити перегріву Землі більш ніж на 1,5 градуса порівняно з доіндустріальним рівнем. Для цього, зокрема, слід повністю виключити впровадження вугілля в енергетиці до 2025 року. Саме це питання стало наріжним під час липневих переговорів.

Тим не менш, глави G20 все ж таки змогли дійти консенсусу. В останній день саміту «двадцятки», що проходив у Римі, була погоджена головна мета глобальної кліматичної реформи – не дати планеті нагрітися більш ніж на 1,5 градуса. За даними ООН, 80% викидів парникових газів зараз припадає на країни G20.

За два місяці до саміту в Глазго була опублікована доповідь ООН про результати масштабного дослідження клімату, в якій взяли участь понад двісті вчених з усього світу. Головний висновок доповіді: підвищення температури Землі понад 1,5 градусів стане катастрофою для людської цивілізації.

Також лідери країн G20 домовилися про досягнення глобальної вуглецевої нейтральності до 2050 року. Для цього країни «двадцятки» зобов’язалися до 2030 року сформулювати довгострокові стратегії задля досягнення нульових викидів. Точної оцінки загального обсягу поки що немає, однак, за словами деяких учасників саміту G20, йдеться про десятки трильйонів доларів. Такі колосальні інвестиції здатні повністю змінити економічний ландшафт планети.

Офіційних результатів кліматичного саміту в Глазго поки що немає. Однак, судячи з рішень, прийнятих G20, провідні країни світу вирішили не брати до уваги нинішню енергетичну кризу в Європі та Азії та витрати бізнесу, пов’язані з декарбонізацією. Очевидно, що наслідки глобальних кліматичних змін виявилися вагомішими, ніж локальні наслідки нинішніх криз в економіці низки держав.

Україні треба готуватися до того, що світовий курс на декарбонізацію не лише не зміниться, а й значно пришвидшиться. Сподіваюся, що це стимулює українську владу, зрештою, серйозно зайнятися питанням декарбонізації економіки та провести відповідні консультації з бізнесом та провідними експертами.

Муса Магомедов, народний депутат України