Декарбонізація: влада не розуміє головного
Українська влада продовжує пояснювати своє бачення декарбонізації. Віце-прем’єр-міністр Стефанишина нещодавно поділилася тим, як держава бачить майбутнє партнерство між державою та бізнесом у галузі зниження викидів СО2. Бачення чиновниці, мій погляд, є досить спірним і містить більше питань, ніж відповідей.
За словами Стефанішиної, уряд не просто субсидуватиме процес декарбонізації. Віце-прем’єр вважає, що власні стратегії декарбонізації мають стати для промислових підприємств ключем для залучення фінансування. Після того, як уряд побачить стратегії компаній та сформує бачення декарбонізації кожного сектора економіки, прийматимуться рішення про державне фінансування.
Для себе я зрозумів слова чиновниці так: ви спочатку підготуйте та передайте нам свої стратегії, потім ми подумаємо і вирішимо, як діятимемо у розрізі секторів та галузей, а лише потім ми можемо поговорити про гроші. Що тут не так? Дуже багато. По-перше, з ніг на голову перевернуто роль країни в економіці. За правильним, воно має створювати умови гри та займатися регулюванням економічної діяльності. У цьому варіанті все навпаки – уряд планує не лідирувати, а підлаштуватися під ситуацію.
По-друге, держава не дає бізнесу чіткого сигналу про те, що фінансуватиме та співфінансуватиме проекти з декарбонізації в промисловості. У розпливчастих формулюваннях, що пролунали з вуст Стефанішиної, бізнес може почути небажання приймати конкретну відповідальність за зниження викидів парникових газів. Натомість українські чиновники акцентують увагу на можливості залучення коштів ЄС та міжнародних донорів.
Влада намагається малювати перед промисловцями гарну картину можливостей. Тут вам і 17 млрд. євро, частина з яких може піти на фінансування проектів в Україні в рамках Східного партнерства. Щоправда, чиновники відразу попереджають, що гроші мають пройти великий шлях до того, як будуть залучені для конкретної державної чи приватної компанії. При цьому вони забувають згадати, що напрями фінансування вже визначені і немає декарбонізації української промисловості.
Промисловцям також розповідають про спеціальну платформу, яка працює в ЄС для залучення коштів на фінансування «зеленого» переходу України. В рамках цієї платформи можна отримати пряме
фінансування від країн-членів ЄС, двосторонніх та міжнародних донорів. Все це, звичайно, добре, але український бізнес чекає на відповідь на запитання: коли і в якому обсязі буде створено Державний фонд декарбонізації, який наповнюватиметься за рахунок частини надходжень від екологічного податку? Якими будуть інструменти державної кредитної, грантової та субсидіарної підтримки? Які саме державні інструменти фінансування декарбонізації планує створити Кабмін та як вони працюватимуть?
Бізнес хоче переходити від спільного до приватного, від слів до конкретики. Влада у відповідь намагається «малювати» гарні картини майбутнього та переконувати промисловців, що вони самі «ковалі свого щастя». Обидві сторони мають у результаті досягти зниження викидів СО2, але поки що по-різному бачать інструменти досягнення цієї мети. Думаю, що ситуацію можна покращити, якщо влада почне слухати думку бізнесу, а не вигадувати далекі від реальності гіпотетичні конструкції.
Дмитро Шпенов, народний депутат України
