Декарбонізація можлива лише у діалозі з бізнесом
Закінчується 2021 рік. Що ми маємо з декарбонізацією? По суті, лише пробуксування. Одіозний та шкідливий для бізнесу законопроект №4167, розроблений Мінприроди, з тріском провалився у парламенті. Другий національно-визначений внесок України в Паризьку угоду профільне міністерство таки «народило», не вказавши при цьому джерела фінансування заходів з декарбонізації. Тільки завдяки наполегливості Мінекономіки у фінальній версії документа було прописано допомогу міжнародних донорів. Це теж далеко від конкретики, але все ж таки не порожнє місце. Залишилось презентувати НОВ-2 у листопаді на глобальному екологічному форумі у Глазго.
Якщо презентація пройде успішно, то до 2030 року Україна має знизити обсяги викидів СО2 на 65% від рівня 1990 року. Коштуватиме це 101 млрд дол., де їх взяти – поки не ясно. Навряд чи міжнародні донори будуть у захваті, коли дізнаються, що Україна розраховує на них. На мій погляд, це глухий шлях. Нам під силу сформувати сучасну екологічну політику, яка враховуватиме європейський досвід спиратися на промислові реалії нашої країни. Звісно, для цього необхідно змінити команду, яка сьогодні перебуває у Мінприроди. Але кадрові зміни — це головний ключ до декарбонізації.
Потрібно дивитися на це питання ширше і зважити на головну помилку міністра Абрамовського – відсутність ефективної комунікації з бізнесом. Справа в тому, що декарбонізація є дуже складною реформою. Вона сповнена технічних, технологічних та юридичних аспектів. Зробити її, сидячи у затишному міністерському кріслі за допомогою загальних знань та гугла, не вдасться. Необхідно дуже уважно, у всіх деталях вивчити європейський досвід, не треба соромитися вчитися, якщо наші чиновники не мають необхідних знань у цьому питанні. Крім того, потрібно їхати на підприємства та спілкуватися там із фахівцями, які розкажуть про масу нюансів, не видно з міністерських вікон.
І самому бізнесу також треба вчитися. Перестають боятися декарбонізації та активно переймати досвід європейських колег. Майбутній розвиток світової економіки – за зеленим переходом. Нинішня енергетична криза може скоригувати терміни та механізми декарбонізації, але ніколи не скасує її, оскільки необхідність знизити рівень викидів СО2 продиктована необхідністю врятувати життя на планету як таке. Промисловці повинні показати, яку частину екомодернізації вони можуть провести власним коштом і яка конкретно допомога потрібна державі та Євросоюзу. Так ми станемо більш зрозумілими для наших європейських колег.
А поки що дуже важливо робити те, що можливо і дасть швидкий результат. Наприклад, створити державний фонд декарбонізації, який цільовим чином наповнюватиметься за рахунок частини надходжень від еконолога. Таким чином, ми отримаємо справжній механізм фінансування декарбонізації в індустрії. Це покаже ЄС та міжнародним донорам, що ми орієнтовані на кінцевий результат, з нами можна працювати. Бездіяльність, яку ми спостерігали у 2021 році з боку Мінприроди, породжує лише сумніви щодо здатності України виконати свої кліматичні зобов’язання.
Дмитро Шпенов, народний депутат України
