Арешти та тортури жінок на Донбасі: що відбувається
«Під час мого затримання те, що я жінка, не мало жодного значення. Мене били, навіть не соромилися, що за віком я їм мати, не менше. Таких понять, як вік і стать, там немає, такі дрібниці їх не цікавлять», — розповідає 67-річна Ольга Політова, лікарка з Донецької області, яка провела у полоні у сепаратистів так званої «ДНР» понад 2 роки.
Про роки знущань та катувань вона розповіла правозахисникам з Медійної ініціативи з прав людини. НКО, що діє в Україні за підтримки посольства Німеччини, підготувала дослідження Жіноча особа заручників Донбасу, яка порушує проблему незаконного утримання та тортур жінок у районах Донбасу під контролем сепаратистів.
«Зараз у центрі Європи викрадають та катують людей»
Правозахисники поговорили з 12 жінками, які були ув’язнені у сепаратистів та були звільнені у 2017-2019 роках, а також поспілкувалися з родичами тих, хто досі сидить у в’язницях у «ДНР» та «ЛНР». “Якщо в окупованому Криму до затриманих рано чи пізно може прийти адвокат, ЗМІ, представники міжнародних організацій, то у Луганську та Донецьку люди просто зникають”.
«Це «сіра зона», коли жінка може не дійти на роботу чи просто вийти зі свого будинку та втекти. Потім рідні її довго шукають, тоді як її могли затримати представники так званого «Міністерства державної безпеки» «ДНР» чи «ЛНР», — каже автор дослідження та координатор Медійної ініціативи з прав людини Тетяна Катриченко.
За її словами, у дослідженні правозахисники намагалися розповісти про час, проведений жінками в ув’язненні, — з першого дня затримання до дня звільнення, і описати, яким стало їхнє життя після повернення додому. «Україна та весь світ мають знати, що зараз у центрі Європи викрадають і катують людей. Про це потрібно розповідати неодноразово, щоб привертати увагу до цієї проблеми», — зазначає Катриченко.
Під прицілом сепаратистів за проукраїнську позицію
У дослідженні правозахисників йдеться, що у більшості випадків жінки затримуються за їхню проукраїнську позицію, шантажуються їхніми дітьми чи свободою рідних. Серед тих, на кого зазвичай звертають увагу представники незаконних збройних формувань на Донеччині, можна виділити кілька груп. Насамперед це медичний персонал — жінки, які працюють у хірургічних та травматологічних відділеннях і могли бути свідками надання медичної допомоги тим, хто брав участь у бойових діях на боці сепаратистів. Чотири з дванадцяти колишніх бранців, з якими розмовляли правозахисники, були медсестрами та лікарями. Затримують також жінок, які часто перетинали лінію розмежування з окупованими територіями з особистих причин чи громадської діяльності.
Одна з таких полонянок — Людмила Гусейнова, яка захищала права дітей у зайнятому сепаратистами Новоазовську та збирала для них речі та продукти. З 2019 року вона перебуває у СІЗО у Донецьку за фіктивними звинуваченнями у шпигунстві. Її племінниця Тетяна Галіант розповідає, що Людмилу Гусейнову утримують у нелюдських умовах: у камері немає питної води, їжа перемішана із землею, медичної допомоги не надають.
«Вона зникла, і ми її довго шукали, а потім з’ясувалося, що вона перебуває у в’язниці бойовиків Ізоляція, розташованої на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів. Там вона провела 40 днів і через тортури опіками втратила 70 відсотків зору. Потім хворіла на ковода і вже була майже при смерті, але моя родичка — мужня жінка, вона не втрачає надії на визволення, щоб продовжувати свою волонтерську діяльність та допомагати дітям», — розповідає Тетяна Галіант.
Надія лише на обмін
Серед ув’язнених у сепаратистів є Олена Зайцева. Її затримали у лютому 2019 року за те, що вона намагалася не допустити незаконного арешту 19-річного сина. Зайцеву утримують у СІЗО Донецька, має проблеми зі здоров’ям, їй потрібна госпіталізація. Там же тримають лікаря-дерматолога Наталію Стаценко, яку звинувачують у шпигунстві. У неї захворювання хребта, їй потрібна термінова операція.
Родичі ув’язнених жінок покладають надію лише відновлення процесу обміну. «Я вітаю те, що українська сторона зробила нову спробу домовитись про умови звільнення деяких політв’язнів через тристоронню контактну групу. Серед них і кілька жінок, про які йдеться у матеріалі правозахисників з Медійної ініціативи з прав людини. Їхнє дослідження наголошує на очевидному факті, який іноді залишається поза увагою: в умовах війни та полону жінки стикаються з зовсім іншими проблемами, ніж чоловіки», — сказала на презентації дослідження посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен.
У своїй роботі правозахисники підготували рекомендації уряду України та міжнародним партнерам. Зокрема, Верховну Раду закликають підтримати президентський законопроект Про соціальний та правовий захист осіб, щодо яких встановлено факт позбавлення особистої волі внаслідок збройної агресії проти України та членів їхніх сімей, а також ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду.
Свій звіт правозахисники також надали міжнародним партнерам, таким як Червоний хрест і структури ООН, а також посольствам, включаючи США, Німеччину та Швецію. Західні партнери України закликають розглянути можливість запровадження чи посилення санкцій щодо осіб, причетних до тяжких порушень прав людини, військових злочинів та злочинів проти людяності у збройному конфлікті на Донбасі.
За матеріалами: Корреспондент.net
