За два тижні до офіційного запуску ринку землі в Україні (1 липня – ред.) Кабінет міністрів затвердив порядок перевірки покупців землі. Про це повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль у своєму Telegram-каналі.
Уряд і Верховна Рада запровадили ряд заходів для захисту від зловживань на ринку. Купувати землю зможуть лише фізичні особи України, причому в обсязі не більше 100 га. Всі розрахунки будуть проводитися тільки в безготівковій формі. Буде проведено фінансовий моніторинг.
Хто і як перевірятиме покупців?
Перевірку набувачів землі сільськогосподарського призначення здійснюватимуть нотаріуси. При перевірці державного реєстру вони повинні дізнатись:
-
особу покупця;
-
кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи;
-
чи є покупець у списку санкцій;
-
не пов’язані з терористичною діяльністю;
-
скільки у нього гектарів землі (не більше 100 га в одні руки – ред.).
Джерела походження коштів для купівлі землі має бути задокументовано. заборонено:
-
продавати землю іноземцям до прийняття рішення референдуму;
-
продавати землі державної та комунальної власності;
-
продавати земельні ділянки, розташовані ближче 50 км до державного кордону;
-
продавати землю росіянам і представникам терористів;
-
продавати землю офшорним компаніям.
Земельний договір
Придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а також перехід права власності на неї оформляється укладенням договорів купівлі-продажу, спадкування, міни, дарування та інших цивільно-правових договорів.
Договори про перехід права власності на земельні ділянки укладаються тільки в письмовій формі. Такі договори повинні бути нотаріально посвідчені.
Право власності на земельну ділянку (право постійного користування та право оренди) виникає з моменту державної реєстрації таких прав.
Що повинно бути в договорі
Мін’юст роз’яснив, які 10 обов’язкових реквізитів мають бути вказані в документах:
-
прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи;
-
вид договору;
-
предмет договору (земельна ділянка із зазначенням місця розташування, площі, цільового призначення, правового режиму тощо);
-
кадастровий номер земельної ділянки;
-
документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;
-
довідка про відсутність заборони на відчуження земельної ділянки;
-
інформація про відсутність або наявність обмежень щодо використання ділянки за цільовим призначенням (іпотека, оренда тощо);
-
інформація про договірну ціну;
-
інформація про права та обов’язки сторін;
-
інформація про момент переходу права власності на ділянку.
Кадастровий номер земельної ділянки
Кадастровий номер є своєрідним «паспортом» на землю. Без кадастрового номера неможливо буде укласти юридичні угоди із землею.
Земельні ділянки, зареєстровані до 2004 року, як правило, не мають кадастрового номера, що не дозволяє повноцінно розпоряджатися таким об’єктом.
Для отримання кадастрового номера земельної ділянки необхідно:
1. Звернутися до сертифікованого інженера-геодезиста (їх перелік можна знайти на сайті Держгеокадастру) або відповідної організації та замовити розробку технічної документації із землеустрою на кожну земельну ділянку.
2. Подати документи до органу держгеокадастру за місцем знаходження земельної ділянки. Він може:
Подати Необхідні такі документи:
-
заява про державну реєстрацію земельної ділянки;
-
оригінали документації із землеустрою;
-
електронний документ з інформацією про земельну ділянку.
Після подачі документи будуть перевірені на відповідність державним вимогам. Якщо їх подав інженер-землевпорядник, це займе до 7 днів, якщо заявник – до 14 днів.
3. Отримати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
4. Звернутися до реєстратора прав власності (наприклад, до нотаріуса) для реєстрації права власності на земельну ділянку. Власнику видається витяг з реєстру речових прав про реєстрацію.
Нагадаємо, за даними Держгеокадастру, наразі у державній власності перебуває 750 тис. га земель сільськогосподарського призначення. Ще 2 мільйони гектарів землі передають місцевим громадам.
За матеріалами: Подробиці
