Досить часто (двічі-тричі на тиждень) спілкуюся з українськими підприємцями, які хочуть розвиватися і просять мене допомогти з інвестиціями чи самому проінвестувати. Що засмучує, український бізнес (його власники) не володіють і близько інвестиційною культурою та розумінням, як працюють інвестиції.

Давайте визначимося з поняттями:

Інвестор – це фізична чи юридична особа, яка вкладає свої кошти у різні проекти, компанії чи активи з метою отримання прибутку у майбутньому.

Інвестори можуть бути приватними особами, інвестиційними фондами, компаніями чи навіть державами.

Інвестиції – це вкладення коштів у різні активи для отримання прибутку або досягнення інших вигод у майбутньому.

А тепер, суб'єктивно, перелік ключових проблем (з якими стикаюся), чому більшості українського бізнесу «не світить» залучення інвестицій та інтенсивний розвиток найближчим часом:

1. Найсмішніше та найжахливіше те, що українські бізнесмени масово плутають інвестора та «спонсора » (це не жарт). Компанії реально говорять про залучення інвестицій, але про повернення інвестицій, вигоду для інвестора ні думок, ні мови немає. Є очікування «манни небесної».

Є очікування «манни небесної»

2. Компанії, які шукають інвестиції, не розуміють (та не хочуть зрозуміти) мотивації інвестора. Інвестор хоче заробити, вигідно інвестувати свій капітал, щоб через якийсь час повернути його назад з прибутком. Кожен інвестор, роблячи інвестиції, думає про те, як він виходитиме з бізнесу, який проінвестував. А компанії просто хочуть взяти гроші і щоби від них відчепилися.

3. Неготовність проекту, під який залучаються інвестиції:

Аналізу ринку немає, бізнес-плану немає, інвестиційної оцінки немає (NPV, IRR, PI, PP) і навіть якщо є бізнес-план та інвестиційна оцінка проекту, то немає пропозиції для інвестора (оцінка ефективності його інвестиції). Нема про що говорити.

4. Віртуальні припущення для оцінки проекту. Іноді, на перший погляд, проект здається цікавим, але починаєш копати та вилазять «дірки»:

— Нереалістична модель залучення фінансування, взята зі стелі.

– Ліва ставка дисконтування.

– Нереальна вартість капіталу.

– Дивні гіпотези розвитку ринку.

– Відсутність реального розуміння організації ефективних бізнес-процесів.

5. Неготовність компанії для входження інвестора. Насамперед, мова про прозорість бізнесу. Часто податковий, бухгалтерський та управлінський облік — це три різні всесвіти. Найпоказовіший — управлінський — і невідповідність йому всіх інших типів звітності — очевидна ознака високих ризиків для інвестора.

Читайте також:

Іван Яковіна

Як живе Харків у хаосі російських бомбардувань

6. Відсутність системи корпоративного управління. Корпоративне управління – це система правил, практик і процесів, за якими здійснюється управління та контроль над діяльністю підприємства. Ця система визначає взаємовідносини між керівництвом компанії та акціонерами. Найчастіше в українських компаніях головний акціонер — він і директор компанії.

Тобто компанія критично залежить від однієї людини (акціонера та керівника в одній особі). На ньому і стратегія, і команда, і партнери, і постачальники. Не дай Боже, що трапляється, — і компанія накривається «мідним тазиком».

7. Неправильне структурування партнерства. Тут може бути все, що завгодно. Починаючи від корпоративної структури, розподілу часток до відсутності акціонерної угоди, що визначає систему взаємодії партнерів, вирішення спорів, підходи до оцінки вартості та ефективності бізнесу та механізм виходу з бізнесу. Найчастіше зустрічається тупикова модель – розподіл часток 50/50. Хто в темі знають, що за такої моделі компанія заручник кожного партнера одночасно, що створює непередбачувані ризики.

8. Відсутність проведеної домашньої роботи з підготовки до угоди:

— Нема актуального аудиту фінансової звітності.

— Немає аналізу юридичних ризиків (включаючи судові суперечки, борги).

– Неефективна корпоративна структура.

– Неадекватно роздутий штат.

9. Ну і останнє: невміння презентувати та вести переговори. Дуже часто зі мною починають розмову не з інвестиційного тизера чи інфо мемо, а з тонни макулатури з описом усього. Інвестор дуже цінує свій час, і вміння правильно донести інформацію, розуміючи мотивацію інвестора — це секрет успіху.

10. Ні. Ще одне. Жадібність. І це стосується не лише формату партнерства та вигод для всіх сторін, а й небажання витрачати кошти на залучення консультантів. І так зійде, “у мене ж крута ідея”.

Це короткий перелік причин того, чому компаніям «не світять інвестиції» та розвиток.

Приєднуйтесь до нашому телеграм-каналу Подивися NV