Повстання в “ДНР” і “ЛНР” – Пушилін і Пасічник поставили ультиматум
“Російські ЗМІ розповіли про економічну катастрофу на окупованому Донбасі. “Л/ДНР” охоплені масовими протестами заробітчан.
У невизнаних “Л/ДНР” розгортається повноцінна економічна та промислова катастрофа. Ситуація настільки плачевна, що про неї заговорили російські ЗМІ.
Про масові протести в «народних республіках» повідомила лояльна до Кремля газета «Московский комсомолець». Публікуємо статтю повністю.
«ДНР» і «ЛНР» охоплені масовими протестами проти систематичних затримок зарплат і важких умов праці. У «ЛНР» працівники Алчевського металургійного комбінату навіть поставили главі самопроголошеної «республіки» ультиматум: або розбирається з ситуацією, або йде у відставку.
Людям системно не виплачують зарплату з 2017 року. Як вони виживають у таких умовах і на що сподіваються, МК на правах анонімності розповів працівник Донецького металургійного заводу.
– Я працюю на Донецькому металургійному заводі (ДМЗ) ще з довоєнних часів. За останні кілька років нам виплачують не всю зарплату, а лише її частину. Іноді вони можуть платити 10%, іноді 20% і так далі. Влітку 2020 року борг сягнув двох місяців, і співробітники нашої компанії вирішили звернутися до «прокуратури».
Спершу силовики довго мовчали, а потім перенаправили нас до «суду». Більше того, коли «Внешторгсервис» (ВТС, ця компанія управляє всіма виробничими активами «ДНР») дізнався, що ми почали завантажувати свої ліцензії, вони взагалі перестали виплачувати зарплату.
З приводу затримок зарплати голова профспілкового комітету ДМЗ Шпундра неодноразово звертався до глави «ДНР» Дениса Пушиліна Дениса Володимировича та до «міністра промисловості» Володимира Рущака. Власники заводу зверталися до різних контролюючих органів. Мовляв, за деякими домовленостями ВТС має щомісячно погашати борг у розмірі 95 мільйонів рублів.
Нещодавно в інтерв’ю одному з російських ЗМІ Рущак сказав, що всі борги перед нами вже погашені. Але це неправда. Більше того, нам не виплачували заробітну плату та лікарняні, з яких не йшли відрахування до Пенсійного фонду… Навіть внески на профспілку не перераховували, хоча формально робили відрахування.
Така ж ситуація і з аліментами. – Чи є перспективи в суді? – У 2020 році влада «ДНР» повністю вивела ВТС з-під кримінальної відповідальності. По-перше, у вересні минулого року був прийнятий «Закон про внесення змін» до статті 151 Кримінального кодексу КНР. Звільнитися від кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати стало можливим, якщо підсудний протягом двох місяців з дня порушення кримінальної справи погасить всю заборгованість із заробітної плати та інших виплат.
Але 1 липня 2020 року набув чинності новий «ЦК» «ДНР», частина 3 статті 61 якого говорить, що філія (а ДМЗ був філією №1 Внешторгсервиса) не є юридичною особою. Філія не може бути відповідачем, а за документами офіс МТС знаходиться в Цхінвалі. Мій друг поїхав туди, за адресою є готель, де про ВТС ніхто нічого не чув. Тобто мова йде про компанію «Роги і Копита». Особисто я винен близько 50 тисяч рублів. В Україні мені платили близько 5 тисяч гривень на місяць, тоді це було близько 500 доларів.
До вигнання українських олігархів з ДНР вони платили стільки ж. З приходом військово-технічного співробітництва стали платити менше – 10 тисяч рублів, потім почалися затримки виплат. У підсумку я зараз за півроку заробляю близько 600 доларів. Якщо раніше я міг вважати себе годувальником сім’ї, то тепер мій язик не може цього сказати.
– Вам хтось колись пояснював, чому ВТС не виплачує зарплати?
– Нічого не пояснили. Нещодавно наш пропагандист Майя Пирогова звинуватила обурених у богохульстві. Ніби війна йде, треба страждати і так далі. Мовляв, під час Великої Вітчизняної війни взагалі грошей не було, а тепер навіть пенсію 5 тисяч рублів платять. Водночас у 2018 році наші працівники відмовилися вантажити та розвантажувати вагони у відповідь на невиплату заробітної плати. МТЗ спочатку погасила заборгованість, а коли історія повторилася, за учасниками страйку приїхали МДБ чи МВС, сказали, що це саботаж і можуть бути жахливі наслідки, а більше ніхто не страйкував.
Я не можу ні підтвердити, ні спростувати факт «висадки» цих працівників, оскільки достовірної інформації не було. Про це якраз і говорили працівники під час перекурів. Відтоді зарплату почали виплачувати частинами та із затримками.
– Я не розумію, значить, ви говорите, що вам систематично платили 10-20% зарплати – це пара тисяч рублів на місяць. Ціни на продукти в Донецьку відповідають московським. Як вижили? – Спочатку витрачали заощадження українських часів, потім позичали у знайомих, шукали підробіток… Потім люди втекли з підприємства до кордонів «ДНР». Перед початком опалювального сезону 2020 виникла аварійна ситуація. Не було кому запустити один із агрегатів станції – ТЕЦ ПВА, яка використовувалася для опалення міської лікарні №6, прилеглих будівель і Донецького СІЗО. Люди масово звільнялися з роботи і йшли працювати в Росію, де платять у 6-8 разів більше, ніж тут. –
Чому ви не вийшли з ДНР 7 років тому? – Я не підтримував події на Майдані… Після роботи їздив на антимайдан в Донецьк, ночував в ОДА… У міру освіти і фізичних сил допомагав «республіці» в її становленні, тому залишився в Донецьку.
– Як змінився ДМЗ за 7 років війни? — Ну, як сказати… До війни було сортове, листове виробництво… Тепер нічого такого немає. 1 травня ми запустили доменну піч. В Україні це була б звичайна подія. Там зараз можна виробляти низьколегований чавун – це сировина. Раніше ми виробляли продукцію, яка користувалася попитом у всьому світі. Наш метал навіть закуповували в США, але зараз ми продаємо продукцію тільки в Росію. Ну, люди тікають з підприємства. Зарплати малі, перспективи немає, сортувальний цех не працює, цех листового прокату не працює. Люди дуже розчаровані. Молодь виїхала на заробітки до Росії. Я б сам пішов, якби був молодшим, але як дізнаються, що мені за п’ятдесят років, відмовляються.
– Чи нормально працює доменна піч? – Працює, але кажуть, що до довоєнного рівня нам ще треба йти. Але це працює, і ми принаймні цьому раді. Керівництво каже, що будемо поставляти чавун в Росію. Але, попри обіцянки, впевненості у майбутньому заводу немає. Залізничні колії продовжують заростати травою, майстерня стоїть…
– А як щодо умов праці? Іноді можна почути думку, що в «ДНР» і «ЛНР» люди на заводах перебувають чи не в положенні рабів.
— Начальник цеху, де я працюю, на перше місце ставить дотримання правил безпеки. Він вважає, що якщо людина приходить на роботу абсолютно здоровою, то вона має йти з роботи сама, а не на швидкій. Спасибі йому за це. У порівнянні з довоєнними умовами праці картину псують неприємні дрібниці. До війни давали по два шматки мила на місяць, тепер — по одному, і то за наявності. До війни щотижня видавали пару брезентових рукавичок – тепер нічого, якщо раз на місяць. Якість спецвзуття, яке тут виготовляють і постачає ВТС, залишає бажати кращого – черевики не витримали необхідного терміну зносу. Як правило, або розвалився верх взуття, або лопнула підошва. Тепер зрозуміло, що МТК привіз сюди найдешевше і неякісне взуття.
Така ж ситуація і з відпочинком. Зрозуміло, що через війну профспілкових квитків для працівників Криму та України більше немає. До війни ДМЗ мав свій пансіонат «Металург». Відпочиваючих там годували досить пристойно, і принаймні море нікого не годувало. Зрозуміло, що це не Мармарис і не Ніцца, але багато заводчан відпочивали там сім’ями.
В одному з листів до влади наш профспілковий лідер зазначив, що СДС утримує профспілкові внески з робітників заводу, але гроші в профспілкову касу не надходять. Також прозвучала заява голови профспілки гірників і металургів ДНР про те, що через брак грошей у профспілки цього року будуть проблеми зі здоров’ям працівників. Щодо іншого: внесків до Пенсійного фонду немає, лікарняні не оплачують…
– Зараз «ЛНР» проводить масові акції протесту на Алчевському металургійному комбінаті проти невиплати зарплат і розграбування підприємства під керівництвом ВТС. Місцева профспілка закликає главу «республіки» Леоніда Пасічника піти у відставку, якщо він не може вплинути на ситуацію. Чи можливо таке в ДНР?
– У «ДНР» протестний рух неможливий в принципі. Тут чистили всіх, хто хоч трохи міг стати справжньою опозицією. Тут навіть комуністичну партію будуть гнобити, не даючи провести «вибори». Олександр Кофман відверто називає трупними хробаками тих, хто критикував помилки «влади» в Інтернеті, «главі громадської палати», а на телебаченні без сорому і страху розповідають про карну психіатрію для місцевих викривачів.
За матеріалами: “Діалог.UA”
