«Ми перемогли всупереч обставинам»: олімпійська чемпіонка родом із Чернівців – про Олімпіаду-2024
Літні Олімпійські ігри-2024 тривали з 26 липня. У медальному заліку наша збірна посіла 22-е місце та здобула 12 нагород: три золоті, п'ять срібних та чотири бронзові медалі.
Про це йдеться у публікації “МБ” від 15 серпня, пише molbuk.ua
“Так гірко ще не плакала“
Серед українських спортсменів була і фехтувальниця родом із Чернівців Олена Кровацька, яка зараз мешкає в Одесі. Для 32-річної Олени це друга Олімпіада (вона є срібним призером Олімпійських ігор 2016 року у командній шаблі).
На Олімпіаді-2024 Олена Кровацька виступила в 1/32 фіналу в індивідуальних змаганнях на шаблі та перемогла Сауссен Будіаф з Алжиру. Однак у 1/16 фіналу її обіграла дворазова чемпіонка світу японка Місакі Емура. Це стало тяжким ударом для Олени.
“Я була готова боротися за медаль, але моя неуважність під час бою коштувала мені поразки. Однак попереду командні, і я готова до реваншу“– написала Олена у соцмережах того дня.
І реванш справді відбувся. Українська команда фехтувальників, де, крім Кравацької, виступали Ольга Харлан, Аліна Комащук та Юлія Бакастова, здобула золоту медаль. У фіналі українки перемогли команду Республіки Корея завдяки камбеку Ользі Харлан.
“Точно стала сильнішою“
Пізніше у соцмережах Олена Кровацька відверто розповіла, який нелегкий шлях їй довелося пройти.
“Що для мене означає медаль? Це винагорода за мої страждання та жертви, на які йшло за 2,5 роки. Я приїхала до Італії на тижневий збір за два дні до війни і залишилася там на півроку із сином, одна. Думаю, мій стан зрозуміє кожен українець. Згодом у моєї мами відбувся рецидив: рак, операції, хіміотерапія. Пізніше ми дізнаємося, що мій батько має рак. Знову операція, хімія і ще інфаркт. Це все за два місяці до Олімпійських ігор. І тут на фронті загинув рідний дядько… Якщо ви спитаєте, як змогла впоратися з цим, я не знаю. Але точно стала ще сильнішою, впевненішою і знаю, що ніколи не треба здаватися!“ – Написала спортсменка.
Кореспондентка “МБ“ поспілкувалася з Оленою Кровацькою телефоном.
“То була моя мрія!“
– Олено, вітаємо з перемогою! Як це бути олімпійською чемпіонкою?
– Це була моя мрія, хоч досі на сто відсотків не вірю. Сприймаю перемогу як винагороду за дуже важкий шлях до неї.
– Так, адже їхала на Олімпіаду з метою, що хочу здобути дві медалі. Була дуже на це налаштована, всі бачили. І коли програла бій, це дуже важко сприйняти.
– Чи задоволені своїм виступом у командному поєдинку?
– Я не виклалася так, як могла, як мала. Після особистих змагань не змогла зібрати себе разом. Відчувала, що всередині не було того вогника, з яким завжди фехтую та виграю свої бої. До останнього намагалася це подолати. На жаль, не вийшло.
– Чи не дорікали вам потім дівчата в команді?
– Ні, ми ніколи не мали такого. Крім того, що ми команда на доріжці, ми ще й у житті дуже дружні та підтримуємо один одного.
“Українців дуже підтримували“
– Як проводили час між змаганнями?
– Дякувати Богу, у нашому виді спорту нейтральних спортсменів не було, і ми їх навіть не бачили на базі олімпійського села, чому я дуже рада. Вони, звісно, виступали у різних видах спорту, але вони не мали представницької форми.
Перед змаганнями ми тренувалися. Весь час проводили в олімпійському селі. Це як велике місто, де є абсолютно все.
– Ви першою з команди повернулися до України.
– Так, тому що на мене чекав мій найпалкіший уболівальник – синочок. Розлука з нею була нелегкою. Але тепер ми весь час будемо разом, і я дуже щаслива. Цього року він піде у перший клас.
Фото з фб-сторінки Олени Кравацької
– Це вже друга ваша Олімпіада. Чим вони відрізняються?
– Їх не можна порівнювати. Тоді мені було 24 роки, у мене не було дитини, у країні не було війни. Нині ми перемогли не завдяки, а всупереч обставинам.
– Чи відчували підтримку українських спортсменів?
– Так, безумовно, усіх нас дуже підтримували не лише наші вболівальники, а й французи та інші. Багато спортсменів підходили, вітали.
“Навідаюсь у рідні Чернівці“
– Чи маєте намір коли-небудь знову брати участь в Олімпіаді?
– Складне питання. Звичайно, емоції вирують, амбіції досі є. Золоту медаль наче й здобула, але гештальт закрила не зовсім. Тож побачимо, як складеться.
– Які плани найближчим часом?
– Насамперед хочу відновитися фізично, морально. Відпочити, видихнути і просто насолодитись моментом. Потрібно зайнятися своїм здоров'ям. Планую навідатись і до Чернівців. У мене там дуже багато рідних. Поїду на Закарпаття і дорогою приїду до родини.
Досягнення Олімпіади-2024
Золоті медалі:
– Ольга Харлан, Аліна Комащук, Олена Кровацька та Юлія Бакастова, командна шабля
– Ярослава Магучих, стрибки у висоту
– Олександр Хижняк, бокс
Срібло:
– Сергій Куліш, стрілянина з гвинтівки
– Ілля Ковтун, вправи на паралельних брусах
– Парвіз Насібов, греко-римська боротьба
– Людмила Лузан та Анастасія Рибачок, веслували в каное-двійці
– Ірина Коляденко, вільна боротьба
Бронза:
– Ольга Харлан, особиста шабля
– Ірина Геращенко, стрибки у висоту
– Михайло Кохан, метання молота
– Жан Беленюк, греко-римська боротьба
Читайте новини “МБ“ в Facebook | Telegram | Viber | Instagram
0
521
